Імпорт КБД в Україну: коли проблема не в продукті, а в інтерпретації аналізу ТГК

Для імпортерів КБД-продукції в Україні сьогодні формується подвійний ризик: регуляторний і аналітичний. І якщо з першим більш-менш зрозуміло, то другий часто залишається недооціненим. Проблема полягає в тому, що навіть якісний і очищений продукт може виглядати «ризиковим» не через свій реальний склад, а через спосіб, у який подаються та трактуються результати лабораторного аналізу. Ключовий виклик – це не сам факт наявності слідових кількостей ТГК, а спосіб інтерпретації цих даних у висновках. Саме тут і виникає зона найбільшого ризику для бізнесу.

Український ринок канабісу поступово переходить у нову фазу розвитку: законодавство вже дозволяє обіг у медичних і наукових цілях, впроваджуються механізми контролю, ліцензування та імпорту. Формально ринок відкрито. Проте на практиці виникає інша, менш очевидна, але не менш важлива проблема, яка полягає у відсутності єдиного і зрозумілого підходу до інтерпретації аналітичних результатів. Газова хроматографія як метод визначення канабіноїдів є загальновизнаною і широко застосовується у світі. Тут немає принципових питань. Проблеми починаються пізніше, на етапі трактування отриманих даних і формулювання висновків.

Мене як науковця попросили проаналізувати висновок щодо наявності ТГК у продукті, виконаний лабораторією, яка здійснює експертні дослідження для митних органів. Саме в цей момент виникає ключова розбіжність між імпортером і митницею, яка вважається основним показником безпечності продукту. Це концентрація ТГК у продукті чи його абсолютна кількість у всій дослідженій пробі? Чернігівська НДЕКЦ МВС України використала підхід, коли після визначення концентрації додатково розраховується загальна маса ТГК у пробі шляхом множення цієї концентрації на масу зразка. З формальної точки зору це арифметично коректно. Проте проблема виникає тоді, коли цей показник починає сприйматися як самостійна характеристика продукту. Для неспеціаліста цифра в міліграмах виглядає переконливо і навіть загрозливо. Але з позиції аналітичної хімії це лише похідна величина, яка напряму залежить від маси досліджуваного матеріалу, а не від реальної концентрації компонента.

Простими словами, збільшення маси проби автоматично збільшує «загальну кількість» ТГК, навіть якщо його концентрація залишається на рівні слідів. Сам продукт при цьому не змінюється, змінюється лише спосіб подання результату. Саме це і створює системну помилку сприйняття, яка може мати реальні кримінальні наслідки для експортера.

Ще один важливий аспект, про який працівникам експертної лабораторії безперечно відомо. Абсолютна відсутність ТГК у продуктах рослинного походження практично недосяжна. Це пов’язано як із біосинтетичними особливостями рослини, так і з технічними обмеженнями аналітичних методів. Тому в науковій практиці принципово розрізняють поняття «не виявлено» і «виявлено на рівні нижче межі визначення». За межами професійного середовища ця різниця часто втрачається, що додатково ускладнює інтерпретацію результатів.

Додатково слід враховувати, що навіть стандартні методи, такі як газова хроматографія, мають свої особливості. Зокрема, можливі термічні перетворення окремих канабіноїдів під час аналізу. Це не означає, що метод ненадійний, але означає, що результати потребують кваліфікованого і обережного трактування.

Окремою системною проблемою є недосконалість нормативної бази. В Україні наразі відсутні чіткі та уніфіковані вимоги до методів аналізу КБД-продукції, підготовки проб, визначення меж чутливості та, що особливо важливо, до стандартів подання результатів. Закон задає загальні рамки, але не деталізує аналітичну практику настільки, щоб забезпечити однаковий підхід у різних лабораторіях. У результаті одна і та сама продукція може отримувати різні оцінки залежно від місця проведення аналізу, а інтерпретація результатів стає частково суб’єктивною.

Для бізнесу це означає, що навіть якісний продукт може стати «ризиковим» не через свій склад, а через спосіб його опису. Те, як лабораторія представить результати: чи у концентраціях чи через «загальну кількість», і як ці дані будуть трактовані, може повністю змінити сприйняття продукту і створити проблеми для імпортера там, де їх фактично немає.

Саме тому ключове значення має не лише сам аналіз, а підхід до його проведення та інтерпретації. У цьому контексті варто зазначити, що в рамках Науково-сервісної фірми «ОТАВА» сформовано підрозділ «Добрадія», який працює з лікарською рослинною сировиною та продуктами її переробки, дієтичними добавками. Основний акцент робиться не лише на визначенні окремих компонентів, а на підтвердженні автентичності та комплексній характеристиці складу.

Підрозділ спирається на науковий досвід фахівців із науковими ступенями (кандидати наук), використовує сучасні мас-спектрометричні системи та поєднує їх із методами «мокрої» аналітичної хімії. Така комбінація дозволяє отримувати не фрагментарні дані, а цілісну, узгоджену оцінку складу складних рослинних екстрактів.

Таким чином, розглянута ситуація підкреслює необхідність чіткого розмежування між отриманням аналітичних даних і їх інтерпретацією. Підхід, застосований у Чернігівський НДЕКЦ МВС України, демонструє ризики використання похідних показників як основи експертних висновків з кримінальними наслідками для імпортерів. Натомість сучасні аналітичні практики, реалізовані в «Добрадія», які орієнтовані на комплексну характеристику складу та мінімізацію інтерпретаційних похибок. Це створює більш надійну основу для прийняття рішень як у науковій, так і в регуляторній сфері.

Водночас наявність подібних наукових підрозділів відкриває можливість не лише підвищити якість аналітики, але й системно впливати на формування більш чіткої та обґрунтованої регуляторної бази. Зокрема, йдеться про розробку уніфікованих підходів до методик аналізу, стандартів інтерпретації результатів та усунення наявних прогалин у законодавстві, що є критично важливим для розвитку прозорого та передбачуваного ринку.