Яка ж недоказова ця доказова медицина…

Упродовж багатьох років я працюю в галузі раціонального дизайну ліків, який поєднує молекулярну біологію, синтетичну хімію та біоінформатику. Останнім часом мене зацікавили природні сполуки як джерело нових біологічно активних сполук для розробки лікарських засобів. Ми з колегами нещодавно отримали потужне фінансування від НФДУ і придбали сучасні прилади для хімічного аналізу природної сировини. Ми зацікавлені у співробітництві з українськими вченими, які працюють в цій галузі. Пишіть. Обʼєднуємося. Гуртом ефективніше проводити спільні дослідження, подавати проєкти для фінансування.

Ефективність фітопрепаратів, на мій погляд, важко оцінити методологією доказової медицини (англ. Evidence-Based Medicine (ЕВМ)).

Я навіть опублікував невелику статтю, в якій поділився деякими думками щодо того, що ЕВМ має обмеження в оцінці ефективності не лише фітопрепаратів (дієтичних добавок), а й звичайних ліків.

В українському інформаційному соціумі, який повʼязаний з медициною, сформувалася певна група хамовитих прибічників ЕВМ, які істерично реагують на її критику, не розуміючи як, власне, вона влаштована. У соціальних мережах «несуть вони правду в народ» про ЕВМ. Проте читаєш їхні «доказові тексти» і згадується призабуте «Вчення марксизму-ленінізму вірне, тому що воно вірне». Після спілкування з ними у Facebook у мене закралася підозра, що їх не так турбує «доказовість доказової медицини», як слава і визнання соціальномережевих блогерів. Але ж як їм далеко, зарозумілим, до знаменитого MedGoblin, оскільки немає в них бажання ані читати, ані аналізувати, ані вникати та вчитися.

Отже, перша, філософська проблема доказової медицини. 

Клінічні дослідження майбутніх ліків виконуються для того, щоб довести ефективність препарату. Доказовість буває різних порядків. Для цього навіть застосовується поняття «ієрархія доказовості», яка ділиться на рівень доказовості та клас рекомендацій. Рівнів доказовості всього чотири: А, В, С і D. Щодо класів рекомендацій, то ця класифікація заснована на ступені згоди фахівців за часткою користі й ефективності досліджуваного терапевтичного методу. Власне, ця ієрархія гарно описана українською, якщо перейти за посиланням.

Якщо коротко, то для оцінки ефективності терапевтичних засобів застосовується складна система ієрархії доказовості, яка базується на субʼєктивних судженнях експертів. То про яку наукову доказовість можна говорити?

Цитую статтю, що присвячена ієрархії доказовості «Реальний світовий провал доказової медицини»: «EBM прагне до наукових стандартів найкращого способу лікування хвороби та визначення її причини, але не визнає, що науковий метод непридатний для прийняття медичних та інших рішень у реальному світі. EBM також помилково припускає, що докази можуть бути об’єднані та застосовані відповідно до ієрархії, яка визначається авторитетом методу, за допомогою якого вони були отримані. Якби EBM мав дійсні теоретичні, практичні чи емпіричні основи, не було б ієрархії доказів». 

Отже, якщо 2+3=5, то для чого тут потрібна ієрархія доказів? Чи, може, група кокранівських експертів доказової медицини вирішить, що 2+3=4.8?

Далі буде про доказову медицину. Читайте Фітоблог Науково-виробничого центру фітопрепаратів «Добрадія».

А всіх, хто вірить у «недоказову» фітотерапію, зацікавлений у пошуку партнерів для співпраці, проведенні спільних наукових досліджень, підготовці спільних проєктів, запрошуємо приєднуватися до Громадської спілки Науково-виробничого центру фітопрепаратів «Добрадія».

д.х.н., проф. Сергій Ярмолюк,
Громадська спілка «НВЦ фітопрепаратів «ДОБРАДІЯ»,
Інститут молекулярної біології і генетики НАН України