У чому сила адаптогенів? Чому про них зараз так багато говорять?

Адаптогенами називають речовини (переважно рослинні компоненти), які допомагають організму справлятися з навантаженнями і наслідками стресу.

Сьогодні ми живемо в постійному стресі. Будь-який стрес викликає викид гормону кортизолу, який запускає цілий ланцюжок біохімічних реакцій у нашому тілі. Підвищується артеріальний тиск, частішає пульс, розширюються судини, організм мобілізує всі сили, напружує м’язи та готується «бити або бігти».

Короткочасний вплив стресу корисний для організму. Але в хронічній формі стрес загрожує різними проблемами – від апатії, втрати здатності сфокусуватися на важливій справі до критичного зниження лібідо й імпотенції.

Адаптогени підтримують природні реакції організму на стрес на оптимальному рівні і допомагають тілу поповнити ті ресурси, які він не встигає поповнити з тих чи інших причин.

Найвідоміші рослинні адаптогени – женьшень, родіола рожева, китайський лимонник, елеутерокок, аралія, левзея, чага, ашваганда. Вони можуть багато чого: знизити рівень тривожності, покращити когнітивні здібності, особливо якщо їх зниження пов’язане з хронічною втомою.

Більшість адаптогенів мають широкий і злегка розмитий спектр дії. На відміну від медичних препаратів, які покликані лікувати від конкретного стану або усувати той чи інший симптом (наприклад, спазм судин), вони не працюють за принципом «одна недуга – одні ліки». Офіційно вважається, що адаптогени мають загальнотонізувальну дію на центральну нервову систему, а також покращують ендокринну регуляцію, обмін речовин та підвищують адаптацію організму до несприятливих факторів.

Відомо, що багато з них підвищують захисні функції клітин і на молекулярному рівні зміцнюють здатність організму протистояти оксидативному стресу. А деякі буквально заряджають клітини енергією – таку властивість, наприклад, мають родіола рожева і женьшень.

Родіола рожева та китайський лимонник стимулюють активність нейропептиду Y (NPY), який бере участь у величезній кількості процесів в організмі – від накопичення та розщеплення жиру до регуляції циркадних ритмів або навіть контролю епілептичних нападів.