13.08.2021

Не можете заснути вночі? Дізнайтеся свій тип безсоння

На сьогодні безсоння є поширеним розладом сну, який негативно впливає на якість життя. За статистичними даними, близько 50 % дорослих періодично страждають на безсоння, кожен десятий – на хронічне безсоння.

Безсоння може вразити кого завгодно, але значно частіше спостерігається у жінок і літніх людей. Воно може тривати кілька днів, тижнів або довгий час. Загальними причинами безсоння є стрес, менопауза, медичні та психічні розлади.

Існує кілька типів безсоння – гостре, хронічне, початкове і технічне. Вони відрізняються за тривалістю, впливом на сон і першопричиною, що їх викликала.

Гостре безсоння

Короткочасне безсоння, яке може тривати від кількох днів до кількох тижнів. Це найпоширеніший тип порушення сну. Він зазвичай виникає, коли людина переживає стресову подію.

Гостре безсоння можуть спричинити і фактори навколишнього середовища (наприклад, шум і/або світло), сон у новому ліжку або в оточенні (наприклад, у готелі чи новому будинку), фізичний дискомфорт (наприклад, біль або неможливість прийняти зручне або звичне положення), ліки, захворювання, авіаперельоти зі зміною часових поясів.

Хронічне безсоння

Його діагностують, якщо людина відмічає проблеми зі сном хоча б три дні на тиждень принаймні протягом одного місяця. Цей тип порушення сну може бути первинним або вторинним.

Близько 50 % дорослих періодично страждають на безсоння, кожен десятий – на хронічне безсоння.

Первинне хронічне безсоння, яке також називають ідіопатичним безсонням, не має очевидної причини. Вторинне безсоння (коморбідне безсоння) зустрічається частіше і виникає як наслідок патологічного стану.

Причини хронічного безсоння:

хронічні захворювання (наприклад, діабет, хвороба Паркінсона, гіпертиреоз, синдром обструктивного та центрального апное сну);
стан психічного здоров’я (депресія, тривожність, гіперактивність з дефіцитом уваги тощо);
ліки, включаючи хіміотерапевтичні препарати, антидепресанти і бета-адреноблокатори;
кофеїн та інші стимулятори (алкоголь, нікотин, наркотики тощо);
різноманітні фактори, що впливають на спосіб життя (часті поїздки та авіаперельоти із зміною часових поясів, чергування змін на роботі або робота в нічний час тощо).

Початкове безсоння

Тип безсоння, коли людині складно заснути. Воно буває короткочасним або хронічним. Хоча будь-яка з причин гострого або хронічного безсоння може ускладнити процес засинання, проте найпоширенішими причинами є психологічні чи психіатричні проблеми (стрес, тривога, депресія тощо).

Науковцями встановлено, що люди з цим типом порушення сну часто мають інший розлад – синдром неспокійних ніг або періодичний розлад руху кінцівок.

Безсоння значно частіше спостерігається у жінок і літніх людей. Воно може тривати кілька днів, тижнів або довгий час.

Технічне безсоння

Порушення, коли виникають труднощі із засинанням або спостерігається раннє пробудження і неможливість заснути знову. Цей тип безсоння викликає у людини занепокоєння щодо того, що вона не можете заснути і виспатися, що ще більше заважає сну, створюючи замкнене коло.

Технічне безсоння можуть спричинити психічні розлади, наприклад, депресія. До раннього пробудження призводять такі захворювання, як гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, апное сну, астма й інші респіраторні захворювання, синдром неспокійних ніг, періодичний розлад руху кінцівок.

Що робити, якщо безсоння триває більше 2 тижнів?

Якщо безсоння псує якість вашого життя або триває більше двох тижнів, потрібно звернутися до лікаря, адже воно може призвести до зниження працездатності на роботі, підвищеного ризику нещасних випадків, депресії та інших психічних розладів, хронічних захворювань, таких як хвороби серця, інсульт і ожиріння.

Діагностика безсоння включає фізичний огляд та вивчення історії хвороби на предмет наявності основного захворювання, яке і призвело до порушення сну.

Лікування безсоння залежить від причини його виникнення. Гостре безсоння, як правило, можна вилікувати вдома за допомогою безрецептурних засобів для сну або навчившись керування стресом. Лікування хронічного безсоння потребує позбавлення від основного захворювання. Також лікар може порекомендувати когнітивно-поведінкову терапію, яка виявилася ефективнішою за ліки.